Поради дітям щодо протидії булінгу – цькуванню
Перш за все варто зазначити, що Міністерством юстиції в межах проекту
«Я МАЮ ПРАВО!» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та за сприяння Національної поліції України підготовлено інформаційну кампанію
#СтопБулінг, орієнтовану на дітей та їх батьків.
В рамках кампанії #CтопБулінг розроблено інформаційні матеріали, з яких можна дізнатися, які види булінгу існують та як діяти в ситуації, якщо ви стали
свідком булінгу. В них також міститься інформація для батьків, чиї діти стали жертвами цькування або ж самі вчиняють насилля щодо інших дітей. І дитина і
дорослий мають змогу зателефонувати до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги та отримати там поради, правовий захист
(покроковий алгоритм дій, як діяти в тій чи іншій ситуації).
Надзвичайно важливим є небайдужість батьків до своєї дитини і постійне
відстежування ситуації – настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати
про тісний контакт з класним керівником, налагодження комунікації з іншими
батьками в класі.
Якщо помітно, що: у дитини немає друзів; дитина боїться іти до школи;
має низьку самооцінку; у дитини з’являються зіпсовані речі; дитина сама
наносить собі ушкодження; сумна після спілкування у соціальних мережах та
ін.
– потрібно поговорити із дитиною, вислухати та допомогти вирішити проблемну ситуацію.
19 січня, в Україні набув чинності Закон про протидію булінгу.
Згідно із Законом, булінг/цькування – це діяння учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильству, в тому числі із застосуванням засобів електронних
комунікацій, які вчиняються стосовно малолітньої або неповнолітньої особи або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого
могла бути чи була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
У законі “Про освіту” передбачили типові ознаки булінгу (цькування):
✯ систематичність (повторюваність) діяння;
✯ наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу),
спостерігачі (за наявності);
✯ дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної
та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування
потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Запроваджується адміністративна відповідальність за булінг.
Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 173 з приміткою 4 якою передбачено Штраф за таке порушення на рівні 850-1700 грн – або громадські роботи на 20-40 годин. Якщо цькувала
група осіб або ж повторно протягом року – штраф складатиме 1700-3400 грн. або ж громадські роботи на строк 40-60 годин.
Якщо порушники – підлітки віком від 14 до 16 років, передбачено такі самі санкції, але їх накладатимуть на батьків чи опікунів. Окрім того, передбачено штраф для керівника закладу освіти, якщо він не повідомить до Нацполіції про факти булінгу. Санкція передбачає штраф 850-1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
Щоб протидіяти булінгу, розширили права і обов’язки учасників освітнього процесу. Так, засновник закладу освіти має надати психолого-педагогічні послуги “булерам” або ж тим, хто став свідком чи жертвою булінгу.
Керівник закладу освіти має “створити безпечне освітнє середовище, вільне від насильства та булінгу”. Він розробляє план заходів із протидії булінгу, розглядає заяви про випадки цькування, вирішує провести
розслідування, повідомляє про такі випадки Нацполіції.
Школи, дитсадки та інші заклади освіти мають опублікувати у себе на сайтах правила поведінки учня та план заходів, спрямований на запобігання та протидію булінгу. Там само має бути інформація, як конфіденційно подати заяву про випадок булінгу, та про те, як на цю заяву відреагують. Встановлюється, що як учні, так і вчителі мають право на захист від булінгу.
Педагогічні працівники:
Мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;
Зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Поради дітям щодо протидії булінгу – цькуванню:
Уникай агресора й перебувай у товаристві друзів.
Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі),
у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти кривдника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
✯ Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв’язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються агресори. Це змушує їх відчувати себе сильнішими.
Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді
корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
✯ Дій хоробро, йди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі
зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений
бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він
тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
✯ Усунь провокаційні фактори. Якщо агресор вимагає від тебе грошей на
обід, принось обід із собою.
Рішучі дії:
✯ Розкажи дорослим про знущання. Класному керівнику, учителям,
директору школи, батькам, вони можуть допомогти припинити знущання.
✯ Нічого не бійся, не мовчи, розповідай про це. Поговори з кимось, кому
ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом.
Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не
можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
✯ Зателефонуй до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової
допомоги та отримай там поради, правовий захист (покроковий алгоритм дій,
як діяти в тій чи іншій ситуації). 0 800 213 103.
✯ Повідом про факт цькування Національну поліцію України
Зателефонуй за номером 102 та розкажи усі подробиці знущань. Виховання молодого покоління – це невід’ємна складова правопросвітництва. І дуже важливо, щоб діти усвідомлювали своє право бути захищеними і знали, як діяти у разі посягання на їхню честь та свободу.
✯ Розкажи дорослим про знущання. Класному керівнику, учителям,
директору школи, батькам, вони можуть допомогти припинити знущання.
✯ Нічого не бійся, не мовчи, розповідай про це. Поговори з кимось, кому
ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом.
Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не
можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
✯ Зателефонуй до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги та отримай там поради, правовий захист (покроковий алгоритм дій,
як діяти в тій чи іншій ситуації). 0 800 213 103.
✯ Повідом про факт цькування Національну поліцію України Зателефонуй за номером 102 та розкажи усі подробиці знущань.
Виховання молодого покоління – це невід’ємна складова
правопросвітництва. І дуже важливо, щоб діти усвідомлювали своє право бути
захищеними і знали, як діяти у разі посягання на їхню честь та свободу.
Вчені визначають шкільний булінг, або утиск та цькування – як тривалий процес свідомого жорстокого ставлення. На сьогодні це досить поширене явище, за яким стоїть низка соціальних, психологічних та педагогічних проблем. Булінг – не просто бешкетування. Це особлива форма стосунків, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Шкільне цькування може викликати низьку самооцінку, почуття самотності, депресію і навіть суїцидальні настрої. У той же час неможливо спинити природній та складний процес пошуку свого місця в ієрархії стосунків, який психологи називають «процесом формування стійких репутацій». Однак дорослі повинні створити такі умови, за яких це явище буде протікати у цілком безпечній та здоровій формі.
Насправді діти не завжди готові розповісти про цькування своїм батькам, а тим паче – іншим дорослим. Особливо, це стосується хлопчиків, які часто піддаються дискримінації за гендерною ознакою, наприклад: «хлопчик повинен бути сильним!». Щоб уникнути травмуючих наслідків булінгу, психологи дають батькам кілька практичних порад:
1) Уникайте стереотипів, які «полегшують життя». Наприклад, не думайте, що ініціаторами булінгу стають лише агресивні діти і ніколи – педагоги та інші працівники школи. Трапляється, що дорослі не усвідомлюють наслідків своєї поведінки, або неосвічені в питаннях соціальної динаміки дитячих і підліткових колективів. Не можна пояснювати цькування «провокуючою» поведінкою з боку жертви, поганими схильностями або неблагополучними умовами виховання. Багато залежить від того, чи готова школа конструктивно впливати на цей процес, адже булінг – не приватний конфлікт, а групове явище, яке негативно впливає не лише на учасників, а й випадкових спостерігачів.
2) Не закривайте очі на зміни у характері та поведінці дитини, на небажання йти до школи. Натомість м’яко заохочуйте розповідати про свої проблеми. Ніколи не використовуйте отриману інформацію для докорів на адресу дитини. Це зруйнує її довіру до Вас.
3) Покажіть дитині, що ви готові без засуджень та критики прийняти будь-яку ситуацію. Можливо, Вам знадобиться багато відваги та витримки. Пам’ятайте, що дорослий – цей той, хто краще справляється з труднощами і вміє надати підтримку.
4) Дайте дитині можливість відволіктися від конфлікту: подаруйте вихідний, який заповніть позитивними емоціями та враженнями. Проведіть цей день з дитиною, покажіть, що вмієте не тільки дбати і виховувати, а й здатні бути безпосередніми, а іноді – побалуватися, пограти з дитиною, коли це доречно. Понад усе дитині потрібні емоційно живі, а не «ідеальні» та відсторонені батьки.
5) Якщо Ви зіштовхнулися з булінгом у школі, не соромтесь звернутися за підказкою або допомогою до практичного психолога, громадської організації, яка надає професійну психологічну допомогу, або будь-якої спільноти, яка фахово займається просвітою в сфері прав людини.
4) У школі звертайте увагу не лише на власну дитину. Помічайте учнів, які знаходяться у соціальній ізоляції – чим більше таких дітей і триваліша ізоляція – тим більш нездорова атмосфера панує у колективі.
6) Поцікавтесь, чи є у навчального закладу недискримінаційна стратегія та політика поведінки у випадку булінгу, яким чином і ким вона реалізовується?
7) Пам’ятайте, що коли дитина, схильна до прояву агресії, приходить до школи, де послідовно втілюється недискримінаційна політика та існує готовність конструктивно реагувати на конфлікти – вона буде шукати для себе нові моделі поведінки та успішно адаптується у середовищі.
8) Будьте в темі: все починається з розуміння своїх та чужих прав. Якщо виховувати дитину на основі самоповаги, гідності, дотримання прав та толерантності – агресивному булінгу просто не буде місця. До речі, єдиний дієвий спосіб – це власний приклад. Діти дуже кмітливі, вони не довіряють «нотаціям», але завжди спираються на корисний досвід.
Loading ...